У підніжжя Говерли я стою вже 200років. Хто я, скажете, звісно могутній бук. Піднімаючись на
гори Петрос та Говерлу, туристи завжди роблять привали. Ось і ваша група була біля мене. Які чудові діти... Горішки в мене тягали,взагалі  мої горіхи полюбляють білки,сойки,дикі кабани. Я забув,,ви  ж- туристи! Такі веселі та кумедні.. Чіпали за мої листочки, вони в мене яскраві та блискучі. Лежачи на зеленій травичці, юні натуралісти дивилися на мою густу крону,через яку пробивалися ласкаві промінчики сонця. На жаль, я бачив й інших туристів-брутальних, диких...
Я хочу, як і 200 років тому стояти тут,дивитися на Говерлу та насолоджуватися життям.